26 квітня 1986 року – трагічна дата, яка назавжди увійшла в історію цивілізації, як одна з найбільших техногенних катастроф.

Сьогодні виповнюється 32 роки з того дня, коли у наше життя увійшло слово з гірким присмаком великої та нечуваної біди – «Чорнобиль»…

Сувора і трагічна реальність, яка настала після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, призвела до іншого сприйняття світу, тому що такої техногенно-екологічної катастрофи людство ще не знало. І хоча час летить швидко, проте, ця трагедія для нашого народу й досі залишається болючою раною.

Тож схилімо низько голови перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклонімося тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов`язок перед рідною землею і рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України та інших держав. 

Щирі слова подяки за мужність, героїзм і самовіддачу жителям району – ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.