Щиро вітаємо нашого земляка Марчука Івана Степановича, який народився 12 травня 1936 року у селі Москалівка Лановецького району Тернопільської області, в родині відомого на всю околицю ткача.
Іван Марчук – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, почесний громадянин міст Києва та Тернополя, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва.
Навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису та на відділенні кераміки Державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. У середині 1960-х років Іван Марчук приїхав до Києва і саме тут віднайшов власний шлях у мистецькому просторі. Радянська влада не визнавала робіт художника, які жодним чином не вписувались у рамки соцреалізму. 12 років еміграції (Австралія, Канада, США). З вересня 2001 року після повернення з еміграції майстер постійно живе і працює в Києві.
У 2007 р., за версією британського видання The Daily Telegraph, Іван Марчук, серед сотні найвидатніших діячів нашого часу був названий генієм сучасності. Він посів 72 місце.
Іван Марчук є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема пльонтанизму, це – назва, яку митець жартома дав своєму стилю. Вiд слiв «плести», «пльонтати» картини нiби створенi з клубочкiв чудернацьких ниток. Стиль майстра справдi не пiддається жодним хитромудрим класифiкацiям. Належнiсть свою до будь-якої з них вiн вiдкидає. Бо є у нього все пейзажi, портрети, наїв, «ню», щось узагалi казкове… Грандiозний цикл абстрактних робiт… Усе це неможливо сплутати з роботами iнших митцiв — принаймнi в нашiй галактицi. Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню у власній державі, Україні.
Про періоди своєї творчості художник говорить ;
«Іноді мені на виставках кажуть про мої роботи, що такого ще ніколи не бачили, а я кажу – коли б ви таке бачили, то не бачили б мене. Бо цінується те, чого ще ніколи не було. Тому я сколихнув цей світ. Було дев’ять періодів творчості, «дев’ять Марчуків» і кожен з них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. Коли я вже підписую картину, я відсилаю її в світ і знаю, що відгук на неї буде неодмінно. І «десятий» Марчук буде обов’язково. Визріває».