Загальні відомості

Lanivtsi_Raion

Лановецький район — адміністративно-територіальний район у пів­нічно-східній частині Тернопільської області. Утворений у січні 1940. Площа 632 км². Населення — 32,8 тис. осіб (2003): з них 99 % — українці, 0,8 % — росіяни, 0,1 % — білоруси, 0,1 % — інші національ­ності. Щільність населення — 52,5 осіб на 1 км².

Адміністративний поділ

У районі є місто Ланівці (райцентр, залізнична станція) та 52 села.

Географія

Територія району — в межах Подільської височини (максимальна висота 362 м, побл. с. Шили), а також Лановецького природного району. Поверхня — підвищена платоподібна лесова рівнина з чергуван­ням плоско- та пологохвилястих ділянок, має нахил на північ і північний схід. Пд. і пд.-зх. частини розташовані у Західно-Українській провінції лісостепової зони.

Най­більша річка — Горинь (притока р. Прип’ять, ба­сейн Дніпра) з притокою Жирак (притоки: Свинорийка, Буглівка, Жердь). Річки району мають пн.-сх. і пн. напрямки. Русла слабовиражені, береги пологі, заплави заболочені.

У районі 37 ставків, загальна площа — 980 га. Найбільші водо­сховища — Борсуківське (пл. 4,26 км²) і Передмірське (обидва на р. Горинь).

До 1920-х лісовий масив поблизу села Пахиня займав 1200 га, нині за­лишки пралісу простяглися вздовж залізниці в на­прямку Ланівців.

Ґрунти — глибокі малоґумусові чорноземи (67,4 % площі району), опідзолеі, темно-сірі опідзолені (27,1 %), решта — лучні, болотні та ясно-сірі лісові.

У Лановецькому районі є запаси торф’яні болота, придатного для санатор.-курорт. лікування.

Історія

Територія Лановецького району заселена в добу пізнього палеоліту (38 тис. р. до Р. Х.). Наприкінці 10 ст. належала до Київської Русі, згодом — до Галицько-Волинської держави.

25 квітня 1512 побл. с. Лопушне 25-тис. орда кримського хана Менглі-Гірея зазнала поразки в битві з 6-тис. військом гетьмана Великого Князівства Литовського Костянтина Острозького. Населення багато ра­зів терпіло від нападів турецько-татарських орд, зокре­ма 1601, 1618, 1675, 1697, брало участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького (16481657).

Після Андрусівського перемир’я (1667) Лановеччина — під впливом Польщі, від 1793 належало до Російської імперії. Від лютого 1918 — австро-німецька окупація, згодом територія не раз переходи­ла під юрисдикцію польських або радянських властей. Від вересня 1920 до вересня 1939 належало до Поль­щі, до липня 1941 — УРСР, до березня 1944 — німецько-нацистська окупація, під час якої спалено села Молотків та Осники.

До 1939 року на Лановеччині діяли «Просвіта» (відн. 1990), «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші товариства.

Масову насильницьку колективізацію сільського господарства радянська влада «проводила» 1940, 1946—1949.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лановецького району було створено 48 виборчих дільниць. Явка на виборах складала – 76,22% (проголосували 17 729 із 23 261 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко – 49,57% (8 788 виборців); Юлія Тимошенко – 20,75% (3 679 виборців), Олег Ляшко – 12,50% (2 216 виборців), Анатолій Гриценко – 9,13% (1 618 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів – 0,77%.[2]

Сільське господарство

Нині у сільському господарстві спеціалізуються на вирощуванні зернових культур і цукрових буряків.

Основна галузь тваринництва — м’ясо-молочне ско­тарство. Площа сільсько-господарських угідь — 48,5 тис. га. Сільсько-господарську про­дукцію виробляють 42 підприємства й 18 фермерських господарств.

Найбільші приватні сільсько-господарські підприємства (ПСП):

  • „Аг­рофірма «Білозірська»“ (с. Білозірка),
  • „Агро­фірма «Горинь»“ (с. Борсуки),
  • ім. Т. Шевченка (с. Буглів).

На Лановеччині у 1988 була створена перша в Тернопільській області ферма «Айова» — сіль­ськогосподарське підприємство на орендованій землі (420 га). Організатор — І. Гусар. 1992 ферму відвідав голова ВР України Іван Плющ. Про неї у США зняли документальний фільм[3].

Соціальна сфера

У районі — 40 ЗОШ, музична школа, ДЮСШ, ПТУ; 47 медичних закладів, у тому числі 2 лікарні, поліклініка, 38 ФАП, 6 амбулаторій, 8 аптек; 12 Будинків культури, 25 клубів, кінотеатр, музей, 45 бібліотек, 53 православні храми.

Звання «народний» удостоєні 14 колективів самодіяльної творчості, зокрема, хорова капела «Волинь», хори сіл Бор­суки та Якимівці, обрядово-фольклорно-етнографічний ансамбль РБК.

У р-ні — філія Терноп. обл. ФСТ «Колос» (с. Білозірка), 22 футбольні команди. Зареєстровано 21 політичну партію, 7 громадських організацій.

Функціонують відділи «Приватбанку», «Ощад­банку», банку «Аваль», банку «Хрещатик».

Пам’ятки

Архітектурні пам’ятники:

  • церкви св. Юрія (16 ст., с. Бережанка), Казанської Матері Божої (1724, дерев., с. Нападівка), Різдва Пресвятої Богородиці (1750, дерев., с. Ванжулів), св. Миколая (1759, дерев., с. Печірна), Різдва Пресвятої Богородиці (1784, дерев., с. Кутиска), св. Юрія (1784, де­рев., с. Молотків), Воскресенська (1850, с. Ло-пушне), Троїцька (серед. 18 ст., дерев., реконструйована 1871, с. Татаринці), Різдва Пресв. Бо­городиці (1843, с. Вишгородок), св. Іоана Богослова (1874, с. Жуківці);
  • інші культурні споруди — меморіальний комплекс жертвам фашизму (1985, с. Молотків), меморіальний знак (1982, скульп. Р. Бі-лик), на місці поховання розстріляних євреїв — 1942, урочище «Лазьонка» побл. м. Ланівці, пам’ятник із написом «Невідомим борцям за віру, нарід і волю» на козацькій могилі побл. с. Бережанка (1-а пол. 20 ст., реконстр. 1989), пам’ятний знак (1992, с. Печірна) на давній ділянці так званого «Козацького шляху», пам’ятник на могилі командира УПА І. Климишина (1992, с. Верещаки), меморіальна таблиця на приміщенні школи ім. Я. Горошка (1999, с. Борщівка) та ін.

Історична довідка

Вперше Ланівці згадуються в грамоті, згідно з якою польський король Казимир ІV Ягелончик у 1444 році подарував це поселення крем’янецькому зем’янину Яловицькому за його довголітню військову службу, а в описі Крем’янецького замку за 1545 рік – як приватне містечко. Лановецькими землями рід Яловицьких володів до 1864 року. Протягом 1558 – 1564 рр. князі Вишневецькі самовладно заснували на лановецьких землях села Малі Куськівці, Заруддя, Новосілка, Забужани.

Понад сорок разів на наш край нападали монголо-татарські та турецькі завойовники. В 1474 році русько-литовські та польські війська розгромили татар під Білозіркою. В 1512 році п’ятитисячне військо Костянтина Острозького під Лопушно розгромило двадцятип’ятитисячну орду перекопських татар і звільнило з полону 16 тис. людей. У 1618 році татари спустошили Ланівці та навколишні села.

Жителі Лановеччини брали участь у визвольній війні 1648 – 1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти. 1649 року козацькі загони на синовецько-білківських полях розгромили військо шляхтича Яблонського (біля села Бережанка знаходиться висипана могила полеглим в бою козакам). У цьому ж році відбулась велика битва під Збаражем, в якій були задіяні наші краяни. На печірнянських землях стояв козацький обоз.

З 1667 року, після Андрусівського перемир’я, територія стала належати Польщі.

У 1793 році Лановеччину в складі Крем’янецького повіту Волинської губернії було приєднано до Росії.

У 1866 році Ланівці стали волосним центром.

У 1917 році Лановеччина увійшла до складу УНР.

20 лютого 1918 року територію зайняли австро-німецькі війська.

У січні 1919 року прийшли військові частини армії УНР, а в червні 1919 року – частини Таращанської бригади Червоної Армії. У вересні 1919 року територію району захопили польські війська. В липні 1920 року Лановеччину зайняли червоні частини 14-ї армії.

З 20 вересня 1920 року землі Лановеччини належать Польщі. Ланівці стають центром гміни і прикордонним містечком.

17 вересня 1939 року наш край приєднано до Радянської України.

У лютому 1940 року створено Лановецький район. Загальна площа – 632 км.кв.

З липня 1941 року територію району захопили фашистські загарбники. Під час окупації в центрі містечка було створено гето, в якому перебувало до 5-ти тис. євреїв, 3587 із них були розстріляні на околиці, майже 1,5 тис. було вивезено у Вишнівець і там знищено. В Ланівцях на місті розстрілу споруджено меморіал жертвам фашизму.

29 квітня 1943 року фашисти спалили село Молотків і знищили 617 жителів, через півроку така ж доля спіткала с.Осники.

У 1942 – 1943 роках на Лановеччині діяли збройні формування «Фронт української революції» під керівництвом Т.Басюка (Яворенка) та загони УПА, які очолював І.Климишин (Крук). Повстанці здійснили напади на друкарню і в’язницю в м.Кременці, розгромили німецьку управу в Ланівцях і німецький гарнізон у Вишгородку.

5 липня 1943 року територією бойовим рейдом пройшло партизанське з’єднання С.А.Ковпака, а в лютому-березні 1944 року 1-е і 2-е Молдавські з’єднання і партизанський загін під командуванням Я.О.Мухіна.

6 березня 1944 року війська Ямпільської стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го українського фронту звільнили Лановеччину від загарбників. На фронтах Другої світової війни воювали 5386 жителів нашого краю, 2541 з них загинули.

У лютому 1952 року в селах Білозірка і Ванжулів були ліквідовані останні повстанські боївки. За участь та зв’язок з ОУН – УПА було репресовано 1750 жителів району, 728 із них були ув’язнені. 627 повстанців загинули під час національно-визвольних змагань.

У січні 1948 року в Ланівцях був організований перший в районі колгосп ім.Жданова, в якому об’єдналось 80 селянських господарств.

У 1956 році Ланівці було віднесено до категорії селищ міського типу.

У 1963 році, під час укрупнення адміністративно-територіальних одиниць, Лановеччина була приєднана до Збаразького району, в 1965 році Лановецький район знову було відновлено.

У 1955 – 1959 роках збудовано цукровий завод.

З 1958 року в Ланівцях став діяти цегельний завод.

У 1962 році споруджено завод залізобетонних конструкцій, а 1963 року випущено першу продукцію. Стали до дії хлібо- і маслозаводи, ремонтно-механічний, цегельний, комбікормовий заводи, завод продтоварів, фабрика гумових іграшок.

У 1963 році в Ланівцях здано в експлуатацію новозбудоване приміщення кінотеатру «Супутник» на 320 місць.

У 1982 році побудовано «Монумент Слави».

У 1985 році споруджено величний комплекс «Пам’ятник полеглим у Великій Вітчизняній війні».

У травні 1988 року Держкомітет профтехосвіти видав наказ про утворення Лановецького профтехучилища №31.

Перша районна газета «Більшовицька зброя» вийшла в жовтні 1944 року. З середини 1960 років газета стала виходити під назвою «Будівник комунізму», а з вересня 1991 року – «Голос Лановеччини».

Акт проголошення незалежності України на  Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року Лановеччина підтримала – 97,42%.

Упродовж 1993 – 2009 років Лановеччина була газифікована.

14 жовтня 1996 року відбулося відкриття пам’ятної споруди «Борцям за волю України».

В 1996 – 2000 роках проведено розпаювання колгоспних земель, 14220 жителів Лановеччини стали власниками земельних часток (паїв) і утворили 23 приватні сільськогосподарські підприємства, 17 селянських фермерських господарств.

17 травня 2001 року постановою Верховної Ради України Ланівцям було надано статус міста.

23 серпня 2001 року в м. Ланівці відбулося відкриття пам’ятника Рівноапостольному князю Володимиру Великому.

Лановецьку алею Слави 9 травня 2006 року доповнено пам’ятним знаком – «Пам’яті синам, полеглим в Афганістані».

У 2010 році започатковано відзначення видатних земляків із занесенням їх фотографій на районну Дошку Слави.

22 травня 2014 року, у день 153-ї річниці перепоховання праху Великого Кобзаря на Чернечій горі, у Ланівцях відкрили пам’ятник духовному батькові нашої нації – Тарасові Шевченку.

4 червня 2014 року відкрито меморіальну дошку пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Загальна площа земель Лановецького району становить 63,2 тис. га. Пріоритетними галузями економіки в районі є сільське господарство, а у промисловому комплексі – переробка сільськогосподарської продукції. Агропромисловий комплекс налічує 25 сільськогосподарських підприємств. Площа сільськогосподарських угідь (враховуючи всіх товаровиробників та підсобні господарства) – 50,7 тис. га.

За останні роки за сприянням церковних громад та благодійників у районі збудовані нові храми в с.М.Снігурівка – 1993 р.; с.Осники – 2005 р.; с.Юськівці – 2006р.; с.Борщівка – 2007 р.; с.Карначівка – 2007р.; с.Влащинці – 2008 р.; с.Манево – 2010 р.; с.Волиця – 2010 р.; с.Нападівка – 2012 р.; с.Грибова – 20013 р. та у м.Ланівці: церква Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ – 2008 р.; церква Іоанна Богослова УПЦ КП – 2010 р.; церква Кирила і Мефодія УПЦ МП – 2014. р.; церква великомученика і цілителя Пантелеймона УАПЦ – 2014 р. У 2016 році розпочато будівництво храму у с.Снігурівка.