130 років від дня народження нашого земляка – героя України, видатного полководця, військового теоретика, історика, письменника і публіциста, генерала ПАВЛА ШАНДРУКА!!!!

 В історії Лановеччини є чимало людей, які здійснили значний внесок в історичний розвиток України, життєвий шлях яких  примножив славу рідного краю.  Серед цих людей, у сузір’ї визначних синів і дочок України, однією з видатних постатей  є  талановитий полководець, генерал –хорунжий, військовий теоретик, історик, письменник і публіцист, і просто наш земляк, який віддав Батьківщині  всі свої сили, талант, з честю виконавши свій священний обов’язок – тяжкий і благородний, і вище від якого немає нічого на святій землі. Ім’я його Павло Феофанович Шандрук.
Народився Павло Феофанович 28 лютого 1889 року у селі Борсуки Лановецького району Тернопільської області.  В 1911 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут ім. князя Безбородька (нині Чернігівска обл.), а відтак вступив до Олександрівської військової школи, яку успішно закінчив 1913 р.
Від 1917 року Павло Шандрук – на керівних посадах в армії УНР, у 1919 році – командир Запорізького куреня, який воював поблизу міст Гусятин, Кременець, Почаїв, Тернопіль. Від 1920 року – командир бригади ІІІ- Залізничної дивізії . В 1925 році дістає рангу генерала-хорунжого від екзильного уряду УНР, а в 1927 – призначений начальником штабу при його Міністерстві Військових Справ. Павло Шандрук – співзасновник  і секретар військово-наукового журналу “Табор”.
З 1938 року – офіцер польської армії.  Перед початком Другої світової війни дістав командування 28-ою бриґадою польської армії, відзначився у боях проти німців під час Вересневої Кампанії (“Kampania Wrześniowa”), і був нагороджений найвищим орденом Польщі Virtuti Militari від польського екзильного уряду в Лондоні, а також почесною шаблею (дарунок польських офіцерів).  У 1940 році був арештований  гестапо, згодом звільнений.
Наприкінці 1944 року  очолив Український Національний Комітет (УНК). В березні 1945 року німецький уряд визнав УНК як офіційного репрезентанта українців (в тому велика заслуга Павла Шандрука особисто) і союзну сторону у війні. Уряд УНР підвищив Шандрука до генерала-поручника, і з цим він приступив до формування Української Національної Армії (УНА), до якої мали увійти всі українські формації по німецькому боці фронту (понад 220 тис. вояків). Став ініціатором перейменування дивізії «Галиччина» на 1-шу Українську дивізію Української Національної Армії, від квітня цього ж року – її командувач. В кінці квітня 1945 року генерал Шандрук, як командир УНА, відвідав Дивізію “Галичина”, що стояла тоді на фронті в Австрії. Дивізійники з великим ентузіазмом вітали свого генерала. 28 квітня відбулося урочисте складання присяги на вірність Україні – так постала 1-ша Українська дивізія Української Національної Армії.
Павло Феофанович сприяв виведенню дивізії з бойових дій на Західному фронті, чим врятував від загибелі тисячі українських вояків; від того часу він – генерал – полковник УНА. У 1949 році виїхав до США, де оселився в місті Трентон, штат  Нью-Джерсі. Тут очолював Братство колишніх вояків УНА , став почесним головою цієї організації та Українського вільного козацтва.  Написав спогади з воєнної історії “Arms of  Valor” («Сила доблесті»,1959), автор праці «Армія звитяги»(1959 р.), статей у періодиці українською та англійськими мовами.  Читаючи історію життя видатної постаті Лановеччини, не перестаєш дивуватися величі особистості Павла Шандрука, його незламній силі духу, витримці, самопожертві, військовій ерудиції та вмінню знаходити і реалізувати у найкритичніших обстави­нах єдино правильні рішення.
Заслуги генерала як видатного українського полководця високо оцінені. Серед нагород найважливіші: бойові хрести української армії(5), Хрест Симона Петлюри І-го ступеня, Залізний хрест, інші медалі і нагороди.
Життя чудового полководця обірвалося на 90 році життя. Похований на українському православному цвинтарі в місті Баунд-Брук, штат Нью Джерсі, США.
В 2009 році у переддень 120-річчя від дня народження Павла Шандрука громадськість Лановеччини вшанувала пам’ять свого земляка. За участі вчених, істориків з Києва, Львова, Тернополя в родинному селі Борсуки встановлено пам’ятну дошку на стіні школи, а у м. Ланівці проведено урочисту академію.
Герої живуть доки їх пам’ятають! З Днем народження , Генерале!